Готуючи модель нового покоління японці декларували звичні цінності, намагаючись перетворити зміну генерації на еволюцію попереднього кросовера. Mitsubishi вже навіть мала майже повністю готову модель, але після того, як компанія стала частиною великого альянсу Renault-Nissan, керівництво вирішило, що кілька корпоративних рішень від партнерів «Аутлендерові» не завадять. Врешті японці викотили абсолютно новий паркетник на сучаснішій модульній архітектурі CMF-CD, хоча й спроба зберегти власну філософію моделі очевидна.
На тлі не надто яскравого попередника новий Outlander має вигляд прибульця з космосу. Втім, якщо абстрагуватися від усього цього хрому, великих арок та масивного декору, стає очевидним, що в Mitsubishi використали вже відомий фірмовий стиль, який можна побачити на Eclipse Cross та Pajero Sport. При цьому Outlander має гармонійнішу зовнішність і постійно притягує до себе погляди. Особливо в білому кольорі, як у нас цього разу.
Тим часом інтер’єр нового кросовера, на відміну від футуристичної та спортивної зовнішності, нагадує скоріше класичний костюм. На передній панелі скрізь рівні й акуратні лінії та вставки під рояльним лаком, а сидіння з комбінованої шкіри мають акуратну прострочку сірими нитками, яка формують консервативний малюнок у вигляді ромбів. З інтер’єром таке рішення контрастує, але в нашій країні поціновувачів подібної стилістики анітрохи не бракує.
Інтер’єр Mitsubishi Outlander – сім місць номінально
Хороша новина в тому, що в плані ергономіки і технічних рішень Outlander також слідує перевіреним класичним рішенням. Модуль керування кліматичної установки встановлений окремим вузлом під центральним екраном і в ньому використовуються тільки механічні кнопки, а всі елементи керування зручно згруповані залежно від їхніх функцій. Сенсорну поверхню тут має тільки 8-дюймовий дисплей мультимедійної системи, але навіть для нього тут залишили два регулятори-«баранці» один з яких регулює гучність, а інший дозволяє «скролити» у програмах.
Саме через ці два елементи мультимедійна система нового Outlander має досить широку за сучасними мірками рамку. Це особливо помітно на тлі величезної 12,3-дюймової панелі приладів, позбавленої такого недоліку. Сама мультимедійка доволі проста і не перевантажена різноманітними додатковими функціями та підпунктами меню. Однак її програмне забезпечення працює чітко: за весь час випробувань ми жодного разу не зіткнулись із затримками реакцій чи «фрізами».
З дизайном користувацького інтерфейсу цього разу японці також не надто напружувались. Мінімалістичні блоки сірого кольору, розміщені на чорному тлі, дуже зручні в користуванні, але таке компонування має дещо застарілий вигляд і не дуже «грає» зі стилем оздоблення салону. Добре, що інформаційно-розважальна система підтримує роботу з Apple CarPlay та Android Auto, тож повертатись до вбудованого інтерфейсу доведеться тільки в момент активації камери панорамного огляду. Остання, до речі, дуже інформативна і має чудову склейку, хоч і на дисплеї такого розміру складно досягти високої деталізації.
Попри те, що навіть у білому кольорі кросовер не видається дуже великим, а з довжиною у 4710 міліметрів він фактично залишається однокласником RAV4, всередині нового Mitsubishi Outlander дуже просторо. Водія та пасажира тут розділяє висока центральна консоль з безпроводною зарядкою, двома підсклянниками та високим підлокітником, оббитим м’якою шкірою.
Передні крісла також зорієнтовані на комфорт з їхніми широкими подушками та дуже зручним профілем. Ледь не єдине, чого не вистачає цим дуже комфортним шкіряним сидінням — функції вентиляції, яка була б непоганим бонусом за ці гроші. При цьому, тут є підігрів керма та всіх місць, окрім третього ряду. До речі, тут він скоріше номінальний, - але навряд чи Outlander часто купуватимуть з метою постійно возити з собою шістьох людей.
Якщо зі зростом 187 сантиметрів я комфортно сідав сам за собою і над головою та в колінах мав достатньо місця, то на «гальорці» вже непросто розмістити навіть першокласника, - що вже казати про підлітка. Якщо посунути другий ряд ближче до переднього, можна знайти компроміс та тимчасово розмістити усіх охочих, але постійно експлуатувати автомобіль в такому форматі ви точно не будете.
Проте, не варто вважати що цей недолік характерний тільки для нашого підопічного. Насправді, це скоріше спільна риса усіх 7-місних паркетників такого формату, хоча в Outlander брак простору на гальорці чомусь відчувається помітніше, ніж у його конкурентів. Втім, це чи не єдиний істотний прорахунок по салону, адже загалом кросовер справляє враження детально продуманого автомобіля. Наприклад, на першому та другому рядах тут встановлено по два USB-порти старого та сучасного форматів, а при використанні підкермових важелів на панелі приладів виводиться інформація про увімкнутий режим світла або склоочисників.
Окрім цього на вікнах другого ряду встановлені сонцезахисні шторки, а дверцята повністю закривають поріг, що захищає одяг і сам салон від бруду. Окремий бонус топової комплектації — пам'ять передніх крісел. Якщо для водія це вже звична опція, то на пасажирському місці таке можна зустріти переважно в салоні дорожчих моделей.
Ходова частина — комфортна на гарній дорозі
В цілому новий Outlander видається дуже «атмосферним» автомобілем зі зрозумілою філософією та якісним салоном. Особливо якщо ви сидите на місці водія. Продумана ергономіка, кермо з кріслом яке дуже легко підлаштувати під себе та велика колісна база робить новий кросовер зручним і комфортним, хоч з певними нюансами.
Побачивши 20-дюймові колісні диски з тоненькими шинами, я не надто розраховував на «м’який» характер тестового автомобіля, але насправді все виявилось не так погано, як того можна було очікувати. Насправді автомобіль непогано проковтує так звану гребінку і невеликі нерівності, а широкий протектор коліс непогано згладжує незначні огріхи дорожнього полотна, — звісно, якщо усе воно не складається з цих самих огріхів.
Однак на ґрунтових дорогах з різкими перепадами та асфальті з серйозними ямами варто дуже ретельно обирати швидкість. Як і значна частина сучасних кросоверів, новий Outlander не балує великими ходами підвіски, а її наявна амплітуда максимально використовується важким 1740-кілограмовим кросовером. Через це навіть на доволі посередньому напливі проста пружинна підвіска може нагадати про себе доволі відчутним пробоєм однієї зі стійок.
На противагу цьому, кросовером дуже приємно керувати на гарному асфальті. Кермо тут не перевантажене зворотнім зв'язком, однак усі маніпуляції ним кросовер зчитує максимально чітко і слухняно виконує маневр навіть на швидкостях за 100 кілометрів. Крени при різких маневрах звісно є, і вони доволі помітні, але при цьому немає відчуття що автомобіль от-от «ляже на борт».
Ще одна причина об'їжджати погані дороги — значене погіршення акустичного комфорту. Першою про нерівності зазвичай нагадуватиме шторка в багажнику, яка через свою галасливість вже на другий день тесту перебралася до спеціально спроєктованого місця в підпіллі біля «заячих вух» третього ряду. При цьому, аеродинамічні шуми дуже добре відсіює акустичне скло, а звук двигуна можна почути хіба що при максимально інтенсивних прискореннях.
Трансмісія — краща ніж дотепер, але не ідеальна
Втім, слово «інтенсивний» в цьому контексті буде скоріше компліментом. Ймовірно, найбільша проблема нового Outlander у тому, що навіть стоячи на місці він видається доволі динамічним автомобілем, але насправді таким не є. Може здатись, що заявлених 184 кінських сил йому має вистачати, та в реальності 1740 кілограмів ваги й варіатор не дають розгулятись 2,5-літровому атмосфернику.
Звісно, до сімейного кросовера навряд чи будуть придивлятися з очікуваннями стрімкого розгону, але Outlander в цьому плані наблизився до межі прийнятного. Сам виробник заявляє, що до 100 км/год паркетник розганяється за 10,6 секунди, але з водійського місця ця цифра відчувається як мінімум на півтори-дві секунди завищеною. Добре хоч те, що під час розгону двигун не розкручується до несамовитого лементу.
На новому Outlander приємно подорожувати без надмірного поспіху. Попри те, що під капотом встановлено атмосферний агрегат, крутити його до найвищих обертів немає особливого сенсу, адже від цього найвідчутніше змінюється тільки гучність двигуна та споживання пального. Якщо у місті такий «нордичний» характер можна вважати прийнятним, то під час обгону на трасі часом доводитиметься нервувати.
Вибір їздового режиму значно впливає на характер автомобіля, адже залежно від обраного пресета електроніка змінює поведінку повноприводної трансмісії, налаштування коробки передач та чутливість педалі акселератора. Загалом тут передбачено шість окремих профілів, кожен з яких можна використовувати у певних умовах. Зі стандартними Normal та Eco все зрозуміло: перший — це компроміс усіх характеристик, тим часом як другий завдяки згладженій педалі акселератора та налаштуванням коробки передач допомагає трохи довше проїхати на одному баці пального.
Режими Gravel, Snow та Mud, спрямовані на бездоріжжя і переважно змінюють алгоритми роботи повноприводної трансмісії через систему S-AWC. Причому, у цьому випадку не тільки змінюється чутливість педалей, а й на задню вісь передається більше моменту. Разом з цим електроніка може чітко розподіляти тягу між передніми колесами, пригальмовуючи одне з них.
Однак чи не найцікавішим серед заявлених режимів виявився «асфальтовий» Tarmac. Завдяки цьому налаштуванню можна додати гостроти в доволі прісний рецепт сімейного паркетника, змінивши відклик на педалях та налаштуваннях варіатора. Коробка в цьому режимі трохи вище починає імітувати перемикання передач. Причому, вони скоріше помітні за помахами стрілки тахометру, ніж за відчуттями. Це ще не «субарівський» Lineartronic, але набагато краще ніж та CVT, яку раніше ставили на кросовери Nissan та Mitsubishi.
Однак довго їздити в асфальтовому режимі не дуже практично. Навіть якщо не користуватись педалями як кнопками та намагатись максимально економити, крива витрат все одно повзе вгору. За час тижневого тесту найтемпераментніший пресет вмикався тільки під настрій, тож у змішаному режимі вдалось отримати доволі прийнятні для «атмосферника» 10 л на 100 км.
Двигун та варіатор — ставка на надійність?
З огляду на те, що в минулій генерації флагманською версією Outlander був підзарядний гібрид, зараз саме час відчути подив, адже в Україні продажі нового кросовера розпочались з атмосферної «четвірки». Втім, є доволі просте пояснення: на тлі новомодних рішень японці прагнуть запропонувати просте, найнадійніше та відносно недороге рішення з того асортименту, що є у виробника в наявності.
Встановлений під капотом бензиновий PR25DD, - це відносно новий агрегат, але зібраний за перевіреною схемою. Алюмінієвий блок тут накрито «головою» з такого ж металу, система змінення фаз використовується на обох валах, а для покращення екологічності встановлено систему прямого впорскування. Цікавий момент: випускний колектор на цьому двигуні інтегрований до ГБЦ, що зазвичай можна побачити на турбованих моторах.
Що ж до надійності, то на нашому ринку автомобілів з таким двигуном поки небагато, проте в США він з 2018 року встановлюється на Nissan Altima — і там вже є певна статистика про його типові несправності. Забігаючи наперед, майже усі вони можуть бути викликані невисокою якістю пального.
Якщо проаналізувати найпоширеніші скарги на цей двигун, можна виділити засмічення клапана EGR та нагар на впускних клапанах. Обидва нюанси перед тим, як наробити шкоди, проявляють себе підвищеними витратами пального та зменшенням потужності, що легко виявити навіть не дуже досвідченому водію. При цьому місцеві механіки запевняють, що PR25DD без істотних нарікань долає понад 300 000 кілометрів, а при належному догляді може пройти 500 000 кілометрів до першого серйозного ремонту. Як завжди, найкращим рецептом для продовження життя двигуна буде скорочений до 7,5 — 8 тисяч кілометрів міжсервісний інтервал та використання тільки якісного пального й оливи.
Що ж до коробки передач, то на «Аутлендері» встановлений варіатор Jatco CVT-X (JF022E). Якщо точніше, на нашій повноприводній версії використовується його версія з індексом W1CJD-1-A1Z. На серійні автомобілі його встановлюють лише з 2021 року, тому давати оцінку надійності вузла ще зарано, однак і масових скарг на цю коробку поки немає. Як і на повноприводну трансмісію з гідравлічною муфтою Borg Warner на задній осі.
Новий Mitsubishi Outlander – що у підсумку?
На мій смак, Outlander четвертої вийшов доволі привабливим: сучасний зовні та класичний в інтер’єрі, він має гарну ергономіку та низку перевірених технічних рішень. З огляду на семимісне компонування салону багато хто навіть погодиться пробачити йому не надто темпераментний двигун з «класичним» апетитом. Тим паче, що альтернатив з трьома рядами крісел за такі гроші на нашому ринку не так вже й багато: доступнішим за Outlander і його найближчого родича є тільки паркетники з Піднебесної. Nissan X-Trail має нижчу стартову ціну, але й початкова комплектація буде скромнішою, ніж пропонують для Outlander за 1 599 000 грн. До того ж Mitsubishi ще й матиме повноприводну трансмісію з системою S-AWC, тим часом як семимісний X-Trail у початковому ціновому діапазоні обладнаний мікрогібридною силовою установкою 1.5 VC-T MHEV Xtronic на 163 к.с і приводом на передні колеса.
Втім, у нас на випробуванні побував кросовер у комплектації Ultimate, який коштує 1 785 000 гривень. Причому, це доплата не лише за 20-дюймові колісні диски та салон з вишитими ромбами. Окрім цих доволі спірних атрибутів наша версія передбачає наявність асистентів, що запобігають зіткненням, адаптивного круїз-контролю, «розумне» дальнє світло, підігрів другого ряду зі шторками на вікнах, передні сидіння з пам'яттю і широкими налаштуваннями та камеру панорамного огляду. Іншими словами, майже усе, що робило тестовий Outlander цікавішим за деяких його конкурентів, вже враховано у ціннику. Тож простого й очевидного вибору точно не буде.
Прокоментуйте першим