Навіть на парковці в ньому відчувається стільки енергії, сили і життя, скільки іншим спорткарам і не снилося. Щоб дізнатися про героя цього тест-драйву якнайбільше, ми направили його до одного з найбільш вражаючих об'єктів промислового туризму в Україні - затопленого Морозівського розрізу, де поки що можна помилуватися гігантськими спеціальними машинами для видобутку бурого вугілля.
Як видно по фотографіях, у подорож, яка згодом виявилася справжньою експедицією, ми вирушили на найочікуванішій новинці минулого року — Toyota Land Cruiser 300 у версії GR Sport. Під капотом рамного позашляховика встановлено новий дизельний двигун V6 Twin Turbo з індексом F33A-FTV і об'ємом 3,3 літра, який розвиває 299 к.с. Трансмісія — 10-ступенева автоматична, а привід, звісно, постійний повний. "Спортивній" версії дісталися "маленькі" 18-дюймові колеса, проти 20-дюймових "катків" версії Premium. Для наших зимових доріг — те, що треба!
Здригнувся і помолодшав
У нашого GR`а оригінальний передній бампер із чорною нижньою секцією та решітка радіатора, на якій замість емблеми - назва компанії прописом. Точно, як у старих "Крузерів" із вісімдесятих років ХХ століття. Та й усе по колу — арки коліс, підніжки, корпуси дзеркал, ручки дверей, рамки скла дверей та колісні диски — пофарбоване у чорний колір. Але нехай вас не бентежить відсутність особливого лоску: GR Sport — найдорожча серійна версія "трьохсотки". Втім, розбіжність у цінах диктує скоріш довжина переліку "допів": найдешевший з наявних в Україні Land Cruiser J300 оцінений у 2 907 614 грн, тим часом як за найдорожчий просять аж 3 882 909 грн.
Рівень оснащення далекий від спартанського: тут шкіряний салон з підігрівами та вентиляцією всіх сидінь, чотиризонний клімат, сканер відбитка пальця для запуску двигуна та багато іншого. У версії GR Sport на підголівниках красується відповідний логотип, шкіряний салон безальтернативно буде чорним, а на підлозі лежать практичніші гумові килимки. Головна ж особливість такого виконання — одночасна наявність всіх можливих блокувань в системі повного приводу та підвіска з активними стабілізаторами E-KDSS.
Попри на те, що різниці з попередником за габаритами практично немає, "трьохсотка" справляє враження значно більшої, — хоч і не здається вайлуватою, як Land Cruiser 200. Щоправда, висота збільшилася на 35 мм, а дорожні звіси й кути з'їзду у версії GR Sport, навпаки, зменшилися для кращої прохідності. Оптика по колу стала акуратнішою і меншою у розмірах, а передок виглядає легшим і, можна навіть сказати, веселішим.
Умостившись у чорному салоні позашляховика розумієш, що він повністю відповідає зовнішньому вигляду: тут навіть декор замінили більш практичним, немарким. Інша річ, що зсередини J300 не такий широкий, яким здається зовні. Місця хоч і із запасом, але "загубитися" в салоні не вийде. Генеральська посадка -— особиста фішка водія та переднього пасажира, тим часом задній диван, як і раніше, розташований близько до підлоги і в тривалій поїздці пасажири починають крутитися, розминаючи ноги.
На радість більшості майбутніх власників, кокпіт виконаний у класичному стилі. Тут великі і зручні кнопки, управління кліматом зрозуміле, а всі інші маніпуляції з органами управління не вимагають особливої делікатності, хоч у рукавичках їх крути. Але не обійшлося і без нововведень: наприклад, меню інформаційно-розважальної системи нарешті оригінальне, красиво виконане і з пристойною швидкодією. Правда, тепер, за наявності Android Auto та Apple CarPlay, воно вже втратило актуальність. Натомість керування кліматичною установкою дублюється на екрані і одним дотиком може бути переміщене ближче до пасажира.
З'явилася й індукційна зарядка для мобільних пристроїв, а охолоджуваний бокс між сидіннями розміром зі шкільний ранець вміє відкриватися у різних напрямках. Окрім уміння дублювати навігатор із заторами міські жителі оцінять відмінну графіку картинки з камер кругового огляду, не зайву, до речі, і на хардкорному бездоріжжі. Шкали спідометра і тахометра залишили аналоговими, вони добре читаються, хоча проекційний дисплей і забирає на себе всю увагу, а ось у зчитуванні показників бортового комп'ютера доведеться повправлятися — як і в інших моделях "Тойоти" вони розкидані по екрану і кожна вкладка на свій лад унікальна.
Якщо пасажири заднього ряду не відростили занадто довгих ніг, то скаржитися їм ні на що не доведеться. Високий поріг не заважає входу, а спинка дивана змінює кут нахилу, "Крузер" швидко вміє охолоджувати і гріти як салон, так і сидіння, а ще з "гальорки" можна відкинути кришку переднього підлокітника, а також заряджати відразу три мобільні пристрої — портів вистачає. Тим часом кришка багажника тепер втратила відкидну нижню секцію, тому в обмеженому просторі доведеться бути набагато акуратнішим, або й зовсім не користуватися вантажним відсіком. У власному гаражі, наприклад, це зробити буде майже неможливо.
Про що спорт?
Натомість діставати речі з глибин відсіку буде простіше, а розмірів цього вантажного "вагона" вистачить навіть для розміщення пари довгомірів мого зросту (188 см) на абсолютно рівній підлозі - за умови складеного другого ряду сидінь. Ну а за всіма законами жанру, що більше багажник, то більше непотрібних речей ти возиш із собою протягом усього тест-драйву. Так вийшло і в мене: крім усілякого фотообладнання, я прихопив із собою дві лопати, пару каністр із омивачем, пару карематів та спальників.
Не забув і всілякі засоби для самопорятунку — на випадок, якщо засяду серйозно. Звісно, все це скоріше для антуражу тривалої поїздки. Але погодьтеся, приємно ж взяти з собою все, знаючи що доїхати можеш без перебільшень будь-куди. Тим більше, що протягом всього тесту сніги валили такі, що 80% часу під колесами "Крузака" була або сніжна каша, або вкриті кригою ділянки асфальту. А під'їхати ближче до поставленої за мету раритетної техніки наважується не кожен повноприводний кросовер навіть улітку. Ми заздалегідь домовилися про зйомку та отримали рекомендації щодо маршруту, про всяк випадок записавши в телефон кілька номерів місцевих трактористів: мало там що...
Однак погода зорганізувала усе на свій лад, тож боротися довелося спочатку зі снігопадами на шосе, а вже потім із їхніми наслідками на повному бездоріжжі. На асфальті і в тих місцях, де під снігом імовірно він був, "трьохсотий" навіть на 18-дюймових колесах їде доволі щільно, збито і частіше ніж хотілося б реагує на дрібні нерівності, здригаючись усім кузовом. Попереднє покоління "Кукурудзера" протрималося на конвеєрі 14 років, але далеко не одразу отримало пневматичну підвіску, спочатку видану преміальнішому Lexus LX. Така сама доля, скоріш за все, чекає і на Land Cruiser 300.
Хоча не факт, що вона з'явиться на версії GR Sport. Поки ж новий позашляховик з перших кілометрів демонструє небажання гойдатися на вибоїнах, однак розслаблятися все одно не варто: у швидких поворотах високий рамний автомобіль "кланяється" так, що в поєднанні з гострим кермом змусить спітніти долоні найдосвідченішого драйвера. Механізм, до речі, з гідропідсилювачем: так воно надійніше. На валу лише встановлено малопотужний електромотор, який контролює траєкторію на прямих із активованою системою контролю за розміткою.
Вся ж ходова частина стала ще більш адекватною завдяки тому, що активні стабілізатори поперечної стійкості системи E-KDSS (Electronic Kinetic Dynamic Suspension System) за допомогою гідроциліндрів можуть розпускатися і затискатися. Через це в інженерів з'явилася можливість зробити пруток ще товщим. І це спрацювало! Тільки остаточно переконалися в цьому ми трохи пізніше, з'їхавши з рівних доріг... Хід підвіски на відбій збільшений ще на 20 мм, тож щоб відірвати заднє колесо від землі, доведеться добряче заморочитися.
Словом, модульна платформа TNGA-F, на яку "переїхала" новинка, має типові для великих позашляховиків характеристики, хоч і з деякими застереженнями. Центр ваги вдалося знизити, через що валкості (у більшості сценаріїв) поменшало, руліжка стала легшою, хоч і все одно не легковою. Осадити 2700-кілограмовий "Крузак" для гальмівної системи — завдання ще й досі непросте, але тепер з нею без панічного нападу впорається навіть той, хто ніколи не керував подібною технікою: все зрозуміло і прогнозовано, без ривків і з правильно налаштованою допомогою ABS.
На машини супроводу та запеклих гонщиків, мабуть, доведеться ставити більш потужні і теплостійкі гальма, але в штатних режимах проблем не виникає навіть при аварійному відгальмовуванні з високих швидкостей, а при спрацьовуванні антиблокувальної системи віддача на педалі залишається м'якою. Покотушки на твердому і рівному покритті показали, що поведінка J300 змінилася у бік кращої курсової стійкості та керованості, хоч і залишила деяку неоднозначність у плані комфорту. Жорстким автомобіль вважати не варто і до плавності ходу за великим рахунком претензій немає, але надмірно різкі реакції на невеликі вади покриття під колесами дещо здивували.
Не бачу перешкод
Втім, лише з'їхавши з асфальту я зрозумів, що дарма бурчав на ходову частину за її жорсткість. Свою головну зброю "300-ка" підготувала якраз для місць з огидними дорогами або їхньої повної відсутності. Навіть там, де від дороги залишилося тільки загальне уявлення про її розташування під снігом, "Крузер" їде без необхідності скидати швидкість, не рипнувши жодною пластиковою панеллю салону!
Тут розкрився і потенціал електроніки, і секрет вибору не найпропорційніших за розміром коліс, — і, звісно, переваг наявності всіляких блокувань, які можна вмикати у будь-якій послідовності. І якими, задля справедливості відзначу, користуватися довелося лише одного разу, - та й то лише заради експерименту. Автоматичний режим роботи трансмісії (плюс можливість вибрати режим їзди, — наприклад, "Сніг") дозволяє долати більшість складних ділянок, на які наважаться попертися любителі промислового туризму.
Трохи шкода, що в процес керування справжнім позашляховиком все менше втручається людина: адреналіновий "прихід" значно менший, зате з точки зору досяжності мети, рівня безпеки та комфорту це величезний стрибок уперед. Та й спокій пасажирів дорогого вартий. Напевно знайдуться охочі вдосконалити дорогу техніку, але навіть заводський потенціал точно задовольнить більшу частину цільової аудиторії.
З місця у кар'єр
Заявлений час розгону дизельної версії поступається "бензину" одну десяту секунди і становить видатні для рамного позашляховика 6,9 секунд "до сотні". Варто згадати й про бензиновий мотор: V-подібна шістка об'ємом 3,4 літра та потужністю 415 к.с. має індекс V35A-FTS і з 2017 року встановлюється на седан Lexus LS500, а тепер її встанвлюватимуть ще й на Toyota Tundra та Lexus LX600. Якщо судити за цифрами, то різниця в потужності очевидна, хоча крутний момент у дизельної версії більший лише на 50 Нм.
Нехай від автомобіля на важкому пальному очікують насамперед меншої витрати та потужної тяги "в низах", можу запевнити — земля під ним горить! Він з легкістю складе пару якомусь потужному бізнес-седану як машина супроводу. Голову від розгону не зносить, і щоб вичавити з мотора всі соки, варто переключитися в режим "Спорт+", але будь-яке різке натискання піднімає величезний капот із широченним жолобом-ребром жорсткості вгору і "Тойота" обходить усіх у будь-якому режимі руху.
У такому режимі 10-ступеневий автомат проявляє всі свої вміння і швидко підтикає потрібну ступінь, а ось при розміреній їзді та плавному наборі швидкості ледь відчутні поштовхи все ж є. Але всупереч усім габаритам та вазі, наявності рами і не найкращим погодним умовам, їхати (ну, принаймні періодично стартувати зі світлофора) хотілося більш різко. Відбувається це під приємний акомпанемент буркотливого шестициліндрового мотору, а згодом, коли оберти падають до 1500-2000 об/хв, практично повної тиші. Салон "Кукурудзера" знешумлений так, що часом почуваєшся у читальному залі бібліотеки.
А тепер — про витрати: за майже 2000 км, накатаних Україною, з урахуванням дводенної вилазки за межі цивілізованих маршрутів та майже повсюдну наявність снігу на дорогах, показник витратоміру пального завмер на цифрі 11,2. Насправді ж і з урахуванням спокійного стилю їзди власника легко може вийти навіть менше! Так що при встановленому опціонально 110-літровому баку можна легко проїхати 1000 км без дозаправки навіть у далеких від ідеалу умовах.
Основний підхід
За час поїздки ми встигли побувати скрізь, але не побачили головного експонату — крокуючого екскаватора завбільшки з дев'ятиповерхівку. Встояти така циклопічна техніка не змогла лише перед шукачами металу. ЕРКР-1600 — один з найбільших та найнадійніших роторних екскаваторів свого роду у світі. Його продуктивність, як зрозуміло з назви, — 1600 кубометрів породи, а в перекладі автомобільною мовою - це близько 200 КАМАЗів за годину! Уявили?
Добре, що крім унікальної краси місцини затоплений розріз з блакитною водою все ще зберіг на березі два інші екземпляри, готові до рекультивації: це пара крокуючих екскаваторів ЕК-6/45, де 6 — це об'єм ковша в кубометрах, а 45 — довжина стріли в метрах. На Новокраматорському машинобудівному заводі випустили близько 300 таких мастодонтів ще у 70-80-х. Не знаю про долю решти, а ці два ще й досі готові повернутись до роботи.
Дуже символічно, що така велика та важка техніка працює досі, перебуває у своїй стихії та користується повагою в індустрії. Та ж історія і з "Ленд Крузерами" всіх поколінь, — тільки у сучаснішій ітерації автомобіль вийшов набагато складнішим технічно, хоч і простішим в управлінні (особливо якщо йдеться про керування системою повного приводу за межами ділянок із надійним покриттям). Та й на дорозі наявність рами не заважає йому залишатися попереду багатьох, при цьому дивуючи комфортом та тишею в салоні.
Збентежити незвичного до таких покупок читача може лише висока ціна. Однак на більшості ринків черга на "300-ку" розтягнулася вже більше ніж на рік! І річ не тільки в проблемі з постачанням напівпровідників на конвеєр, але й у непорушному авторитеті, вірі в надійність та популярності самого словосполучення "Ленд Крузер". Адже вони багато чого варті.
Прокоментуйте першим