І докорити виробника за те що перетримав таку вогняну штучку не можна: автомобіль дозрів і тепер готовий підкорювати серця. Що ж, нехай почне з наших! Отже, з рішучим чортиком в хитрому примруженні головної оптики на тест-драйві AUTO.RIA побував представник другого покоління субкомпактного кросовера класу B-SUV - Peugeot 2008!
Тестове авто нам надали в максимальній комплектації GT-line, що включає новомодну панель приладів 3D i-Cockpit, шкіряний салон, панорамний дах і багато іншого, а під капотом новинки трудиться дизельна 1,5-літрова турбована "четвірка" на 130 к.с. в парі з 8-ступінчастою АКПП Aisin.
Ціна за весь цей максимум вражає не менше - 729 600 грн. Але стривайте з критикою: по-перше, конкуренти на кшталт Mazda CX-3 і Volkswagen T-Roc грають на тому ж ціновому полі. По-друге, спершу слід познайомитися з машиною ближче.
Не відвести очей
До питання вартості ми ще повернемося, а поки хочеться поділитися враженнями від побаченого. Адже це вам легко перегортати картинки, а мені, як одному із перших журналістів, що провів тест-драйв 2008-го в Україні, було нелегко не те що зробити фотозйомку, але навіть пробратися пізно ввечері додому без оточення цікавих співгромадян. Що, мовляв, за звір?
Однозначно впізнаваний зовнішній вигляд з акцентами в бік агресії і напору після вражень від 508-ї моделі на невеликому кросовері тільки посилився. По мені, саме він нині задає вектор характеру всієї модельної лінійки і виглядає найбільш гармонійно. Особливо в такому сміливому глибокому синьому кольорі. Шию звертають навіть ті, хто звернув увагу на зйомки автомобіля під час дощу.
Звичайно, французи взагалі дуже спритно розставляють акценти, будь то смакові нотки або, як у нашому випадку, акуратний натяк на рівень тестостерону в крові за допомогою вертикальних вставок-іклів денних ходових вогнів у бампері. І виглядає ефектно, і ідентифікує у потоці безпомилково. Тому згадані вище конкуренти будуть змушені використовувати інші козирі в боротьбі за споживача. Ну, хто зі мною не згоден?
Не здулися
Мені особисто сподобалася зовнішність автомобіля "від і до": навіть залишаючись прискіпливим журналістом, вказати на якийсь огріх з чистою совістю складно. Краще рішення після першої хвилі емоцій - зануритися в спокійний дух інтер'єру, подумати про їздові можливості 130-сильного автомобільчика...
Але фантазія французів не відпускає і в салоні компактного 2008-го, який, до речі, після стандартних вимірів одним довготелесим журналістом виявився не таким вже і компактним. Всередині машини пульс частішає не тільки від виду і комфорту красивих крісел і вже звичних тумблерів-перемикачів, панорамного виду на небо або контрастної зеленої підсвітки передньої панелі і дверних карт.
І справа навіть не в тому, що за наявності панорамного даху, що "краде" кілька сантиметрів по вертикалі, я сідаю сам за собою навіть з запасом над верхівкою, а по простору для ніг та в плечах галерка легко приймає трьох середньо-рослих пасажирів. Головна гордість французів і епіцентр вау-ефекту в інтер'єрі - i-Cockpit, іншими словами - новомодна панель приладів, на якій інформація відображається в тривимірному зображенні.
3D-ефект стосується лише цифр і тексту, але зчитувати інформацію від цього незвично легко і швидко. І, мабуть, навіть добре, що об'ємний ефект не торкнувся картографії, інакше це б зашкодило сприйняттю. Зате знайшовся привід причепитися до ергономіки: ті самі красиві тумблери насправді потребують багато уваги і відволікають від дороги, а до використання клімату через окреме меню і подальший пошук кнопки повернення до навігації Apple CarPlay звикнути складно.
Принаймні, домогтися повного автоматизму дій за час тесту мені не вдалося. Не рекордних розмірів багажник в 434 літра радує і висотою відкриття п'ятої двері і грамотним розподілом простору, а також нішами і гачками. Окремі компліменти зірвала подвійна підлога: усі дрібні речі можна возити на першому "поверсі" над докаткою, не відбираючи корисний простір у основного відсіку.
Словом, настрій в салоні такий же легкий і піднесений, як і за його межами. А драйверу в свою чергу доведеться звикати і до розташування приладів над рульовим колесом і до використання красивого, але не дуже практичного місця для бездротової зарядки смартфону. А таким довготелесим, як я, - ще й до твердого пластику дверної карти і центрального тунелю, об які я особисто постійно лупився колінами.
Ностальжі
Тим не менш, емоції за межі позитивного спектру не випадають, особливо під час їзди. З цього приводу у мене в пам'яті спливли вельми приємні спогади про позаторішнє відрядженні у французьку глибинку, де поряд з новинками "Пежо" журналістам-везунчикам випала можливість покерувати і ретро-автомобілями марки. В числі яких був і далекий предок нинішнього героя нашого тест-драйву - Peugeot 205 GTi.
Так, у нього був аскетичний і нуднуватий (чи то справа сучасні моделі!) інтер'єр, але і за зовнішнім пропорціям і, що головне, за емоційною складовою це, що називається, подвійне попадання! Самий гарячий на той час серійний хетчбек марки підкорив прозорою керованістю і бажанням проходити віражі, ефектно вкручуючись в звивисті повороти сільських доріг Провансу.
Так і "наш" компактний кросовер без роздумів пірнає, об'їжджає, пищить колесами і норовить крутити кермом досить складної форми. Та все ж за одним лише винятком... На 205-му було встановлено величезне, якщо порівняти з 2008-м, рульове колесо. У новинці кермо, мало того, що значно меншого розміру, ще й приплюснуто зверху і знизу, а потужні напливи в місцях хвата змушують тримати його на гоночний манер. Ну, тобто, просто в положенні "без п'ятнадцяти три".
Тому у пілота, - вибачте, водія, - створюється враження гострого рульового. Картину доповнюють і відчутні крени в тих самих віражах, де завантажені колеса починають видавати звуки. Але, мабуть, мені таке управління навіть до душі: воно живе і справжнє, з адекватним і виразним зусиллям. При цьому 2008-й не можна назвати хитким, - він слухняно тримає траєкторію, а не надто затиснута підвіска відмінно проявляє себе на розбитій дорозі, не помічаючи дрібниці і м'яко, хоч і пружно, реагуючи на нерівності побільше.
Magnifique!
А ще 2008-й дуже бадьоро набирає швидкість, хоч і гарчить стримано, не по-бойовому. Та й взагалі, акустичний комфорт - сильна сторона новинки. Шуму в салоні рівно стільки, щоб розуміти, що відбувається за межами авто: він з'являється на швидкості близько 80 км/год і не характеризується лютим збільшенням під час розгону. Тому трасові перегони проносяться "без шуму і пилу".
Потенціал дизельного моторчика не перестає радувати: його 130 сил достатньо для набору сотні за 9 секунд, а за відчуттями це відбувається навіть швидше. А доступного вже з 1750 об/хв максимального крутного моменту в 300 Нм за очі вистачає під час обгонів на шосе, - навіть з повним завантаженням. Під педаллю завжди є запас тяги і процес її вивільнення раз за разом приносить задоволення.
Хоч і засмучує цифрою витрати палива. Не злічити, скільки разів ми намагалися побити заявлені цифри на попередніх тест-драйвах. Але, зізнатися, в цей раз все закінчилося провалом. Моторчик-то дужий, рівний і потужний розгін провокує повторювати процедуру знову і знову... Смачно розганяється 2008-й, з апетитом!
Звідси і витрата: у перші дні випробувань він навіть перевищував позначку в 7 літрів на 100 км. Ух, точно "з голодного краю"! Зате на трасі, подалі від вічних столичних пробок, де знизити рівень витрат не допомагає навіть пильна система "стоп-старт", бортова електроніка зафіксувала підсумкову цифру 6,2 л солярки на кожну сотню кілометрів. Не так вже і багато, але все ж далеко від заявлених 4 з хвостиком.
В піску
А що стосується пилу, - точніше піску, - то його, хоч і в переносному значенні, в ході тест-драйву "пижику" довелося скуштувати як слід. Справа в тому, що відмінному у всіх сенсах двигуну в компаньйони був представлений класичний гідротрансформатор японського виробника Aisin. І це добра частина новини. Адже ніяких замислуватих роботів і ревучих варіаторів тут не передбачено і, здавалося б, 8 передач повинні тихо і плавно переклацуватись, змушуючи водія забути про трансмісію.
Але, на жаль, і під час розгону і при інтенсивному гальмуванні, особливо з 3-ї передачі на 2-ю "автомат" з незрозумілої причини і з завзяттям, гідним кращого застосування, неприємно сіпається. У моменти розрахунку дистанції до автомобіля, що попереду йде в щільному міському потоці, це трохи напружує. Так що з перших же годин їздових випробувань я присвятив чимало часу пошуку найменш нервового режиму роботи трансмісії.
Накатавшись в надмірно агресивному для міста "Спорті", через пару днів я випадково промахнувся повз звичайний режим "Нормальний" і активував "Пісок", тут же виявивши що в цьому режимі КПП перемикається набагато акуратніше. Так і проїздив я весь час, за винятком заміських поїздок, у "Піску", уникаючи дратівливих поштовхів та посмикувань. Адже на емоції від розгону він майже не впливає.
Краща версія себе
Весь час тест-драйву я згадував не тільки прокачаний хетчбек родом з початку 90-х (перша версія Peugeot 205 GTi з мотором 1,6 на 115 к.с. випускалася з 1983 по 1987 роки), але і першу, тільки оновлену, версію 2008-го, на якому я з задоволенням відкатав не одну тисячу кілометрів. Обидва автомобільчика, - що першого покоління, що нинішнього, - вийшли живими, бадьорими, тому 2008-й досі користується підвищеним попитом на вторинному ринку.
Ну а в другій генерації Peugeot 2008 і зовсім отримав престижну нагороду Red Dot Design Award в категорії «Дизайн продукту». Дивуватися нічому: видний вийшов автомобільчик! Вибираючи авто для себе, на нього я б поклав око в першу чергу, - ну, хіба що вибрав би комплектацію простіше та дешевше. Нехай без особливих наворотів, але з відмінним двигуном, приголомшливою (у хорошому сенсі слова) підвіскою і неповторним дизайном.
Прокоментуйте першим