Мало що розпалює підозрілість власника вже “старого”, але все ще доброго Ікс-Трейла попереднього покоління Т31 більше, ніж можливість випробувати машину нової генерації. Що ж вони, гади, зробили з мужнім і майже утилітарним майже позашляховиком? От я їм зараз...
“Ну ти, друже, прокинувся!” - посміхнуться зараз уважні читачі AUTO.RIA, і будуть праві. Новий Nissan X-Trail з заводським індексом Т32 побував у нас на тестуванні вже двічі - з 2,5-літровим бензиновим агрегатом і варіатором X-CVT, а потім - з 1,6-літровим турбодизелем на “ручці”. Але колеги майстерно примудрялися не допускати до цих машин ярого прихильника “японського кубізму”. Однак час не тільки лікує, - він ще й змінює споживчі орієнтири...
Доволі нещодавно я виявив, що “бублик” перемикання режимів роботи фірмової системи повного приводу All Mode 4x4i в моїй шестирічній машині вже припав пилом у позиції 2WD - вибиратися за межі асфальту стало якось ніколи... Натомість люк горловини бензобака, навпаки, доводиться відкривати на заправці регулярно - причому, з відчутними наслідками для гаманця. І тут хитруни з Nissan Motor Україна запропонували мені його - передньоприводний X-Trail зі 130-сильним турбодизелем dCi та “автоматом”. Точніше, з раніше недоступним для дизельних моторів на нашому ринку безступінчатим варіатором CVT. Хлопці, ви ж самі напросилися…
Місто - для білих.
Скільки років працюю з автомобілями - а все ніяк не навчуся розділяти захоплення білим кольором. Справа смаку, але, як на мене, надто вже він брудниться - не в Дубаї живемо. Коли купував свій “те тридцять перший”, дивувався ентузіазму, з яким консультант в автосалоні нахвалював мені машину в “модному” білому кузові. Мало того, що сама ідеологія кросовера передбачає занурення у різні розчини, які паскудно виглядають на білих боках, так ще варто враховувати аеродинаміку попереднього “ікса”. Навіть на більш практичних синіх площинах моєї машини змішаний з дощовою водою повітряний потік прокладав такі широкі брудні доріжки - хоч принципи іригації вивчай.
Але з новим Nissan X-Trail історія зовсім інша: по-перше, він куди більш обтічний і волога на ньому особливо не затримується. Недарма стежив за дизайнерами проекту сам “директор по стилю” Широ Накамура, який створив хвилюючі вигини сучасних Infiniti...По-друге, передньоприводний “Хитрило” - беззаперечно “міський”: мало кому із його власників прийде в голову пхати це авто в справжні баюри. Хоча путівець з більш-менш стабільним покриттям йому, мабуть, по плечу: заявлений дорожній просвіт в 21 см - не жарт. Правда, пластикова декоративна планка під бампером - в “групі ризику”. Хоча знайти небезпечну для неї колію не так вже й просто. Принаймні, міських бордюрів вона “не помічає”: паркуйся - не хочу. А додайте ще фірмову систему кругового огляду - і про проблеми з паркуванням високого 4,6-метрового автомобіля на переповненій стоянці під торговим центром можете просто забути. Так і поправку на розмах чималої задньої "ляди" з електроприводом можна зробити… Клас!
Не перевантажуй
Коли ми вже дісталися до корми з її потужними дверима і видними “некашкаївскими” плафонами задніх ліхтарів, скажу кілька слів про багажник. Відсік попереднього Ікстрейла був обладнаний двоярусним підлогою з двома пластиковими висувними пеналами, які одночасно були і фішкою, і прокляттям автомобіля. З одного боку, в них відмінно поміщалася купа абсолютно необхідного водію кросовера барахла: від збільшеної аптечки і потужного буксировочного троса до набору автохімії на будь-який сезон, комплекту різних ганчірок інавіть гумових шльопанців. З іншого, - вся ця конструкція “в стоці” якщо не гриміла, то принаймні постійно погрюкувала на вибоїнах, змушуючи власників майструвати власноруч різні ущільнювачі.
Новий Nissan X-Trail від цієї “автолавки” позбавився: під покритою привабливим світлим ворсом дошкою підлоги ховається… ще одна панель, під якою - тільки повнорозмірна запаска. Ніссанівці стверджують, що подвійне дно дозволяє збільшити при необхідності корисну висоту багажного відсіку, знявши верхню “деку”. Теоретично - так. Однак нижня панель великої ваги не витримає - а це вже ні в тин, ні в ворота. Який вантаж з більшою висотою, але меншою вагою тут возити? Лимонне дерево?
До речі, сам багажник у Т32 одночасно і більший, і менший ніж у попередника. Менший - якщо вимірювати простір позаду спинок задніх крісел: у нової машини доступний об'єм становить 550 літрів (на 50 з гаком літрів менше від попереднього). Але якщо скласти задній ряд, обсяг потенційного простору для поклажі збільшиться до двох “кубів” (якщо бути зовсім точним - до 1982 літрів), що перевищує ємність “тридцять першого” майже на цілий багажник “Мікри” (+209 літрів).
1,6 dCi - небагато, але достатньо.
Їзда на повноприводній версії Nissan X-Trail з шестиступеневою “механікою” моїм колегам ніби сподобалася. Але як поводитиметься здоровенний передньоприводний універсал з тим же агрегатом і безступінчатим варіатором? Поїде?
І знаєте що? Він їде! Єдина не дуже приємна особливість цього дуету - драматична півсекундна пауза, яку CVT незмінно бере перед початком руху. Але, рушивши з місця, моторчик хвацько тягне півторатонний автомобіль до першої сотні, досягаючи її через цілком стерпні для реальної середньої витрати ДТ у 7,5 літрів через 11,4 секунди. Тим, хто любить “погарячіше”, є сенс витратитися (і продовжувати витрачатися при подальшій експлуатації) на 2,5-літровий бензиновий агрегат, вигравши на розгоні… цілу секунду! Негусто? Тоді схрестімо пальці в очікуванні поставок на наш ринок машини з дволітровим турбодизелем - ось це вже буде дещо!
А поки чекаємо, звернімо увагу на акустичний комфорт: новий дизельний X-Trail значно тихіший за свого попередника. “Тридцять перший” з його 150-сильним дволітровим dCi гримотів як той трактор. Не думаю що нові мотори працюють набагато тихіше, - скоріш, справа в шумоізоляції моторного відсіку: тепер вона є! І нехай в салоні майже прямого конкурента - дизельного Hyundai Tucson 2.0 CRDI - все одно тихіше, для “Хитрили” це вже відчутний прогрес.
Недооцінити шумоізоляцію в міських умовах руху не вийде ще й тому, що автомобіль обладнаний системою відключення і запуску мотора при тривалій зупинці Start-Stop: погодьтесь, приємно, якщо двигун на старті зі світлофора запускається без брязкоту і здригань. Втім, змушувати 1,6-літровий dCi регулярно подавати голос водієві все одно доведеться: через невелику паузу на самому старті щоразу виникає бажання піддати газу, так що в підсумку мотор постійно працює на більш високих обертах, ніж варто було б. На витрату солярки ця особливість, мабуть, теж позначається, нівелюючи весь потенційний профіт від системи Start-Stop. Тим не менш, за межі позначки 8,1 літра при їзді по місту ми з автомобілем не вийшли. Як на мене, - цілком стерпно...
Помітно зросла і якість відчуттів під час руху: невеликий “по цифрам” 1,6-літровий дизельок виходить на пік тяги в 320 Нм на позначці в 1750 об/м, що дозволяє масивному автомобілю впевнено триматися в трафіку, без побоювання перелаштовуючись в швидші ряди. Не можна сказати, що він “вистрілює”, - але реакції на педаль акселератора цілком передбачувані і адекватні очікуванням. Втішає і варіатор: може це дивно звучить, але новий алгоритм роботи дозволяє йому змінювати передавальні числа “сходинками”, створюючи подобу звичного більшості автомобілістів ступеневого відчуття від експлуатації звичайного гидротрансформаторного “автомата”. Причому, ця фішка реалізована настільки якісно, що після першої поїздки я навіть поліз нишпорити в технічній документації: а чи не підсунули мені часом якийсь ексклюзивний екземпляр із звичайною АКП? Але ні - привітаймо переналаштований варіатор CVT!
Добрі всередині
Нечасто виходить так, що розмова про інтер'єр автомобіля заходить в останню чергу. Але тут вже попрошу не дивуватися: за два попередніх тест-драйви мої колеги (до речі, різного зросту для чистоти експерименту), наговорили про нього сім мішків гречаної вовни. Так що я, мабуть, обійдуся без традиційних ахів з приводу схожості з Кашкаєм, і обмежуся кількома головними враженнями. Перше: на тлі рубаних форм попередника (так, Т31 різноманітністю геометрії особливо не балував навіть в салоні) виглядає і сучаснішим, і багатшим.
Не впевнений щодо практичності лакованих вставок навколо екрану на торпедо і селектора трансмісії (наш фотограф вдосталь набурчався з приводу здібності цих деталей притягувати порохи). Але в цілому кокпіт полишає вельми солідне враження. Відмінний інформативний дисплей між “колодязями” на щитку приладів, “голова” мультимедійної системи з GPS-навігатором і екраном системи кругового огляду, роз'ємом для “флешки” і здатністю відтворювати МР3-файли, обшитий шкірою масивний селектор варіатора, який, схоже, не буде втрачати пластикових “щік” (тепер їх тут немає)… Причепитися можна хіба що до коротких подушок передніх сидінь і несподівано легкової для такого формату автомобіля посадки: вмоститися за кермом по-кроссоверному високо мені не вдалося навіть незважаючи на широкий набілк налаштувань крісла водія. Та й це можна списати на нюанси статури...
Поставити крапку в питанні про те, чи потрібен Ікстрейлу (як, втім, і будь-якому іншому кросоверу) повний привод? Не буду навіть намагатися! На мою скромну думку, все залежить від того скільки ви готові інвестувати у власний потенціал. Якщо різниця в 130 тисяч гривень (між вартістю даного екземпляра і цінником авто в тій же комплектації, але з повним приводом) меркне на тлі необхідності або, принаймні, бажання час від часу з'їжджати з асфальту на доріжки з менш передбачуваним типом покриття, - хто зможе вас переконати?
Але для таких потреб я б, мабуть, все-таки дочекався б старту продажів машини з більш потужним і тяговитим турбодизелем. А такий передньоприводний Nissan X-Trail 1.6 dCi CVT відмінно підійде на роль великого сімейного універсала, непогано підготовленого до різних сюрпризів українських доріг. Місткого, нетряского, економічного і за всіма статтями сучасного кросовера...
Тільки з поправкою на місто.
Прокоментуйте першим