На тест-драйві у AUTO.RIA найдоступніший мотоцикл з лінійки Пульсарів Bajaj Pulsar 150 - зі 150-кубовим одноциліндровим 15-сильним двигуном з двома свічками на циліндр і повітряним охолодженням.

Менеджери компанії Баджадж-Україна, видавали мотоцикл на тест-драйв, хитро поблискуючи очима. Було видно, що в техніці вони впевнені. Але звідки вона, ця впевненість, якщо модель перший сезон як катається на наших дорогах і ні про надійність, ні про будь-які експлуатаційні клопоти поки говорити зарано. Виявляється, продавці лукавили. Першим ринком, де Bajaj Pulsar 150 DTS-i зайшов в широкі маси, звичайно ж, була рідна Індія і сталося це вже близько 7 років тому. Він не був найдешевшою моделлю, але серед індійської вживаної техніки не знайдеш моделі популярніше.

Вискочка: Тест-драйв Bajaj Pulsar RS

Я зайшов на індійський OLX і переконався в цьому, причому не без подиву. Інтернет переповнений оголошеннями мотоциклів з пробігами, що часто перевищують 100 000 км, уявляєте? А навіть покупці японських б/в байків крутять носом, коли одометр висвічує навіть половину такої цифри. І ці неймовірні пробіги намотані курними дорогами і я дуже сумніваюся, що там техніка отримувала своєчасне сервісне обслуговування. Не даремно називають Індію “Країною чудес”.

До речі, Bajaj Pulsar 150 DTS-i - ще й найстаріший з Пульсарів, хоч і доїхав в Україну зовсім недавно. А на тест-драйві у нас було останнє оновлення і незабаром Баджадж виведе на ринок нову модель. Зате в мережі повно відео про те, як індуси перетинають на Пульсарах річки, тягнуть на буксирі завантажені причепи і перевозять сім'ї цілком - безжалісні. З іншого боку, надійність мотоцикла приголомшлива.

Тим не менш, тестувати Bajaj Pulsar 150 DTS-i мені довелося одним з перших. Хлопці в мотосалоні толком навіть самі не встигли покататися на ньому. Ну що ж, нульовий пробіг, ще не обідрана плівка на панелі приладів і побоювання з розряду “чи прикручене колесо” не зупинили мене. Якщо бути до кінця відвертим, то у зв'язку з постійними вересневими пробками вже дуже хотілося їздити на роботу на чомусь компактному і не звертати увагу на виставлений київським трафіку високий бал від “Яндекса”. І лиш виїхавши з салону я одразу поринув у затор на проспекті Бажана.

Через кілька хвилин, одначе, пошкодував, що не провів елементарну перевірку мотоцикла на майданчику перед салоном. Розігнавшись до 40 км/год, довелося різко гальмувати: любитель перелаштовуватися у вільний простір сусідньої полоси навіть не зволив включити поворотник. А гальма-то нові, колодки до дисків не притерті і мало того, що схоплювати починають в самому кінці, так ще й ефективність їх недостатня. Нічого, обійшлося, потім цілий тиждень я акуратно промацував грань початку схоплювання і притер-таки за триста кілометрів одне до іншого.

Зате не зайвий раз переконався, наскільки важливі на мотоциклі гальма. Особливо з урахуванням невеликої ширини передньої шини. Заднім гальмом користуватися виявилося теж не дуже зручно - на глянцевій поверхні педалі прослизає будь-яке взуття, навіть в суху погоду.

Але досить нарікати хоч і на серйозні, що вимагають звички, але поправимі нюанси. Передні гальма притруться і прокачаются, а на педаль заднього гальма можна наклеїти спеціальну накладку. Похвалити настирних індійських інженерів хочеться за підвіску. До неї немає не те що зауважень, у своєму класі я знайшов її кращою. Причому на будь-якому покритті. Рівна дорога і маневрування на великій швидкості між машинами не тягнуть за собою розгойдування, те ж саме відбувається, точніше не спостерігається, і в поворотах. А по бруківці і путівцях можна валити не скидаючи швидкість. Говорячи про рух в повний газ та по дорогах з приставкою “абищо” варто відзначити якість збірки - ні брязкотіння, ні відкручених болтів. І ніякого рискання по дорозі - відмінна підвіска!

До того ж - іноді краще їхати саме по поганій дорозі і не об'їжджати ямки. У перший же день тесту я піднімався по щільно завантаженому проспекту Теліги і вирішив не ловити переднім колесом численні напливи асфальту. Для цього довелося на кілька секунд виїхати на смугу громадського транспорту і тут же повернутися назад. Пильна навіть в пробках поліція одразу почала наздоганяти порушника. Я від них нікуди не тікав та й подумати не міг, що за мною несеться гонитва і відразу аж три патруля!

На світлофорі вони грубо заламали мені руки і висмикнули ключі із замка запалювання. Треба ж який в них гарний зір! Однак S-клас, що непогано влаштувався за маршруткою не помітили в упор. Аргументи про те, що дорога в поганому стані, тому виїзд був вимушеним, і що мотоциклу достатньо місця навіть в пробці між рядами, тому необхідність порушення просто відсутня, ніхто навіть і слухати не хотів. У підсумку - 510 гривень штрафу і задоволені своєю роботою представники патруля. Ну що ж, це їх робота, а мені зайвий привід не порушувати ПДР.

Але навіть при великому бажанні, втекти від самого швидкісного Пріуса не вдалося б. Адже максимальні 110 км/год набираються хоч і легко та швидко, але сильно обмежують можливості мотора. Сюди б ще шосту передачу в КПП, поїхав би і 120 і 130 км/год, моторчик-то нічого, тяговитий. Причому, дійшовши до максимальної п'ятої передачі можна не метушитися і не перемикатися вниз - витягне з самих низів. У Баджаджі кажуть, що варто дякувати двом свічкам, які відмінно справляються з паливною сумішшю, забезпечуючи більш повне її згоряння. У старших Пульсарах, де обсяг мотора 200 і більше “кубиків” встановлюють вже три свічки на циліндр для ще більшої ефективності.

Мабуть, 5-ступенева КПП, яка, між іншим, навіть на необкатаному байку не підвела жодного разу ні з перемиканням ні з пошуком заповітної “нейтралі”, єдине місце, на якому варто було б витратити трохи більше. Тим більше у компанії є 6-ступеневі КПП. Але вартість Pulsar 150 DTS-i і так дещо вища конкурентів. Від двигуна мотоцикла зазвичай очікуєш лютого підхоплення, зриву в букс заднього колеса і розлякуючого пішоходів крещендо вихлопної системи. Але якщо ми розібралися, що 150 кубиків хоч і не вибухові, але чесно відпрацьовуючі при розгоні, то вихлопною системою можна лякати хіба що горобців у дворі.

На такого класу техніці не варто чекати сюрпризів, адже будь-яка деталь робить мотоцикл трохи дорожче, через це конкуренція стає ще складнішою. Проте Пульсар порадував ефективним світловим потоком у вечірній час, в основному завдяки великій площі рефлектора і електронним спідометром, як у старших моделей. І взагалі, органи управління щодо якості виконання і зовнішнього вигляду дуже нагадали такі на бюджетних моделях KTM та Kawasaki. Видно співробітництво дало свої плоди.

Хлопці видали мені додатковий шолом, щоб я неодмінно покатав пасажира. Тут нічого особливого сказати не можна - посадка зручна, а підніжки розташовані в потрібному місці. До посадки водія теж нічого не додаси - чистий “стріт”. Сидіння правда через свою довжину постійно змушувало вибирати положення на ньому, а після різкого гальмування пересідати трохи далі назад. Тут ще одна цікава річ. Не дивлячись на свій цілком сучасний зовнішній вигляд байка розташована дивна підставка на лівій частині рами. Я довго чухав ріпу - навіщо? Адже при розміщенні бокових кофрів краще це робити попарно для правильного розподілу ваги. Потім нарешті дійшло - в Індії часто задній пасажир тягне на собі силу-силенну речей і робити це зручніше … сидячи на мотоциклі боком. Ось для цього таку підставку і придумали. Головне, щоб наш народ до цього не додумався - небезпечно.

Мені подобається, що у байка я при всьому бажанні не знайшов ні слідів економії, ні місць, про які варто промовчати менеджеру з продажу. Навпаки, добротно зібраний, багато в чому технічно повторюючий старші Пульсари мотоцикл день за днем переконав мене з точки зору покупця - можна брати. А з журналістської точки зору - мотоцикл, з яким не хочеться розставатися за підсумками тесту. Порадував і той факт, що підсумкова цифра витрати палива не перевищила 1,5 л/100 км - неймовірно, але факт.

Перш, ніж купити

От і зайшла мова про те, з якою сумою доведеться попрощатися при покупці Bajaj Pulsar 150 DTS-i. А це майже півтори тисячі у.о. І виходить, що всі китайські конкуренти коштують хоч трохи, але дешевше. Але якщо на іншу шальку терезів поставити вже майже легендарну надійність, відмінна якість збірки і поділений як мінімум удвічі цінник, в порівнянні з тими ж КТМ, Хондою і Ямахою, то вже в який раз в цьому році ми переконалися, що маститих виробників байків затиснули міцно. Принаймні, в класі малокубатурній техніки. Я не маю права спонукати читачів до того чи іншого варіанту. Можу тільки сказати, що бюджетних японців і європейців особисто я не брав би до уваги через занадто високу вартість, але за дорожними і експлуатаційними характеристиками орієнтувався би саме на них. А з цим у Пульсара повний порядок.