Випуск будь-якої нової моделі мотоциклів BMW несе в собі певний символізм і часто занурюється корінням у першоджерела. Так вийшло і з R nineT Scrambler. Спочатку представлену у 2013-му в честь 90-річчя BMW Motorrad модель R nineT (власне, у назві зашифрована цифра 90 – «найнті») планували випускати обмеженим накладом. Але мотоцикл вийшов настільки вдалим (а у цифрах це – більше 20% ринку рейсерів), що маркетологи компанії просто не зважилися втратити таку можливість заробити. R nineT дуже добре продається в цілому світі, - в тому числі і в Україні. Так що вже за два роки виробництва було прийнято рішення розширити модельну лінійку. Таким чином з'явилася версія “Скремблер”.

Про неї сьогодні і розповімо. Отже, наш BMW R nineT Scrambler - стилізована під ендуро модифікація зі збільшеним ходом підвіски, більш агресивними шинами, великим (19 дюймів) переднім колесом (ззаду - 17”), опціонним одномісним сидінням і вихлопною системою Akrapovich. За технічними характеристиками R nineT і “Скремблер” не мають відмінностей. Силова установка - 1170 кубовий опозитний двигун на 110 сил з повітряним охолодженням.

Прорахований до дрібниць хід баварців має стратегічний підтекст. По-перше, в компанії приділяють увагу колишнім досягненням і шанують свою історію, а для фанатів марки це чистий командний дух. По-друге, німці виводять на ринок не лише класичну модель R nineT, але і версію для більш вузького кола користувачів - егоїстичний Scrambler. І, по-третє, - БМВ вливається в ряди шанувальників “міських піжонів” і по енергоозброєності перевершує відразу їх всіх і, що особливо важливо, найсильнішого конкурента - Ducati Scrambler.

Тест-драйв Ducati XDiavel: Диявол у деталях

Від італійського візаві в гонці озброєння БМВшний “Скремблер” відірвався аж на 35 кінських сил. На двигун спеціально не стали встановлювати водяне охолодження, - мовляв, це все ж таки класика. До того ж, такий підхід значно здешевив конструкцію, та і в цілому агрегат буде простішим в ремонті. До речі, “боксер” на невеликому мотоциклі виглядає шикарно: циліндри, що виступають обабіч, створюють епатажний антураж маслкара, прокачаного і агресивного. Повітряна версія мотора R 1200 спочатку має на 15 “конячок” менше потужності, ніж на тому ж R 1200 GS і R 1200 R з водяною системою охолодження, проте показує відмінні 120 “ньютонів” крутного моменту, а це вже аж на 41 Нм більше, ніж у Дукаті з його 800-кубовим мотором. А якщо кому цього виявиться недостатньо, то компанія Wunderlich Performance запропонує прокачаний «Скремблер» з зарядженим 156 кінськими силами мотором. Агов, чи не забагато буде?

Але автентичність мотоцикла не тільки в його двигуні. Кругла фара головного світла, такі ж за формою дзеркала, впізнаваний БМВшний силует і відсутність індикатора увімкненої передачі та датчика рівня пального нагадують виставковий зразок музею історії марки. Втім, це не заважає мотоциклу постійно піднімати рівень ендорфіну у крові байкера. А відвертий ретро-дизайн нафарширували електронікою під зав'язку, зробивши техніку дуже безпечною. За два дні тест-драйву німецько-австрійськими серпантинами Альп їй доводилося не раз рятувати особливо затятих шанувальників швидкої їзди. Колона з 40 мотоциклів розділилася на групи, тож обидва дні я їздив з журналістом із Туреччини. 62-річний Каміль вже за перші півгодини тесту двічі ледь не поклав мотоцикла в повороті. Що ж, буває…

Німці перед виїздом потирали руки і перевіряли у журналістів наявність дощовиків. “Вашій групі пощастило. Відмінна погода, напевно буде дощ!” - чекав старту проект-менеджер «Скремблера» Маттіас Рюнде. Виявляється, попередні три групи відкатали «на ура», але сонячними доріжками і не оцінили прихований потенціал сучасної класики.
З майстром спорту з дальнобою BMW R 1200 GS все зрозуміло: шанувальники вже давно звикли до його рівня оснащення і зручності пересування на ньому по покриттю будь-якої якості. Але на прикладі маленького Скремблера німці демонструють, що класика вміє більше, ніж від неї можна було б очікувати.

Ми ж їздили більшою мірою по стиглому і часто мокрому асфальту, а ще двічі потрапили під таку зливу, що коли не було б поруч підбурювача-інструктора, особисто я кинувся б шукати місце аби перечекати дощ. Але, пересиливши страх мокрої дороги, виявив, що навіть по слизькому на цьому мотоциклі можна валити на всю котушку. Вже на межі, коли швидкість входу в поворот мимоволі змушує напружитися, а кут нахилу байка починає лякати, до справи долучається система стабілізації. До її роботи звикнути відразу не виходить, але то скоріш від побоювання різкого її втручання в критичній ситуації. А коли звикаєш, то вже потім, через кілька днів після тесту, ловиш себе на думці, що в цивільному житті так сміливо зловживати її послугами точно не будеш.

Тест-драйв BMW S 1000 XR. Необ'їжджений баварець

На першій стоянці всі ділилися враженнями про кількість заносів заднього колеса і те, як росли швидкість і азарт. Дійсно, ідеально налаштована електроніка страхує таким чином, щоб байкер отримував максимум задоволення від поїздки. А для чого ще потрібен одномісний мотоцикл, на який не можна повісити навіть задній кофр? Пожитки тут доведеться тягти хіба що в рюкзаку. Та й ні до чого це. Такими байками обзаведуться люди, що люблять швидкість, енергійний драйв і… навряд чи будуть думати про те, як довезти до бівуака ноутбук. Нічого не відволікає від процесу водіння. Хоча датчик рівня палива, до речі, прибрали даремно. Під час тесту команда БМВ на місці стоянок займалася дозаправкою самостійно, але в одиночних заїздах краще бути напоготові. Простіше замовити опціонну панель приладів, що показує всю необхідну інформацію. Бензобак, до речі, розрахований на 17 літрів, але по ходу віддалення від цивілізації і усамітнення можна і замріятись…

Також на опціонній панелі буде ще й індикатор обраної передачі. Теж, треба сказати, не зайва річ. Якщо при наборі швидкості тягу відчуваєш і легко контролюєш, то під скидання починаєш перебирати номери передач про себе, - і часто не вгадуєш. Особливо це стосується переходу з другої передачі на першу. Незручно. Дякувати хоч лампочка нейтралі є: в міських умовах руху доводиться бути особливо уважним.

Але всі ці дрібниці вилітають з голови на першій же швидкісній ділянці заміської дороги, - неважливо чи то автобан, чи звивиста лісова стежка, на яких хочеться і, головне, можеться, впиватися потужним і дуже тяговитим мотором. 40 км/год, шоста передача, але сильно вібруючий движок рівно і впевнено витягує мотоцикл, піднімаючись на полку крутного моменту. Вібрації відчуваються на будь-яких обертах і передаються через кермо на руки приємними поштовхами, провокуючи на випробування всього потенціалу заліза. Нетерплячі журналісти на світлофорахвесь час підгазовували: ще б, пак недешевий бас від Akrapovic заслуговує на те щоб його слухали. Роздвоєна вихлопна труба видає масивний низький звук, добре чутний при наборі швидкості, але з ростом оборотів голос «Скремблера» стає більш рівним і не турбує слух надлишковою гучністю.

Реакція пішоходів на звук і тяга на низьких швидкостях – це добре для «кафе-рейсера», але як змінюється характер байка на великій швидкості? З її зростанням і без того зрозуміла керованість стає ще прозорішою. Мотоцикл спокійно витримує швидкості далеко за сотню і стає ще більш стабільним. А якщо більше двохсот? Запросто! Тільки втримайся за кермом, адже зустрічний потік вітру потягом врізається в груди, а відсутність навіть видимості вітрового скла повсякчас випробовує м'язи рук на міцність, а шолом – на аеродинамічні характеристики.

На середніх швидкостях працювати кермом майже не потрібно, входи в віражі відбуваються плавним нахилом корпусу в бік повороту. Мотоцикл йде як по монорельсі. До слова, широке кермо сподобалося не всім. Знайомий мені турок зростом не вийшов і постійно скаржився, що до керма потрібно тягнутися до болю в спині. Про себе я цей факт списав на вік: все-таки сьомий десяток дідусю пішов. Але й інші байкери середнього та меншого зросту нарікали на недостатньо комфортну посадку і ниючу спину після декількох годин невпинного драйву.

Справді, посадка на невеликому мотоциклі відрізняється від міської категорично: треба тягнутися вперед і широко розводити руки на кермі. Але в який раз це порадувало: з моїм ростом в 188 см ніяких проблем з посадкою я не відчув. Як і на будь-якому стріт-байку створювалося відчуття іграшки: спочатку через я стежив за відчуттями в ногах, але за рахунок відносно високого сидіння вони розташовані під прямим кутом, а значить перебувають у природному розслабленому стані. Між іншим, звичайна версія R nineT має більш незручну посадку з ще далі розташованим кермом і високими підніжками, тому високорослі хлопці змушені сильніше згинати ноги, так що в результаті виглядають вони на мотоциклі дивакувато.

Потенціал «Скремблера» за межами асфальтованих доріг представники БМВ не те що не приховували, а просто таки рекламували: тому й проклали частину маршруту по пересіченій місцевості. І що б не стверджували на форумах цинічні власники мотоциклів-позашляховиків, «Скремблер» проходить нерівності цілком гідно. Звичайно, тягнути його в болото або камені - дурість. Зате збільшений хід підвіски проявляє себе з кращого боку, дозволяючи проїжджати путівці і горби на повному ходу. Заїжджати в нетрі не варто ще й через широке кермо, яке при цьому сильно погіршує маневреність, а також по причині значної ваги.

Хоч «Скремблер» і позбавили всього зайвого, ваги в ньому залишилося більше двох центнеров. За мірками міського байка – забагато, але в парі з низьким центром ваги це дало свій плюс на заміських дорогах, де “стріти” починають поступатися в комфорті за всіма пунктами. І, повертаючись до звичайного R nineT, варто зауважити, що зміни в підвісці виявилися дуже до речі. Як зізнаються самі інженери БМВ, «Скремблер» - це ідеальний R nineT. Підвіску зробили набагато більш збалансованою, позбавивши її ефекту стрибунця і розгойдування вилки на розбитій дорозі.

Дорожній просвіт в 15 сантиметрів дозволяє закрити очі на їзду за межами нормальних доріг, стрибати з брівки, але баварці вирішили додатково підстрахуватися ще й потужним листом захисту двигуна. Мало що впаде в голову під час поїздки... Якщо, до речі, на думку прийшла-таки ідея промчати грунтовкою, знайте: система стабілізації тут відключається, роблячи можливими широкі входи в повороти з ефектним заносом. На асфальті ж про гальма сказати нічого - вони просто роблять свою справу. Не відчувається ні нестачі зусилля, ні нервозності в приводі і характері гальмування.

Оскільки ми каталися по вологому покриттю та ще й в активному темпі, АБС спрацьовувала регулярно. Втім, після випробувань стабілізуючої електроніки це було вже не страшно. Тут, однак, знову відзначився безстрашний турок: він занадто агресивно виходив з повороту під час обгону автомобіля. Спершу його мотоцикл почало нести вбік, але за якусь мить електроніка його вирівняла. І тут же треба було йти від зіткнення з дорожнім знаком. Благо, досвід в парі з АБС врятували ситуацію - він ухилився і затиснув гальма повністю, щоб не наздогнати машину, що йшла попереду. Навіть у такій екстремальній ситуації, коли мотоцикл практично лежав на землі, АБС відпрацювала зразково, а турок лише посміхнувся, мовляв, і не в таких ситуаціях викручувався...

Це - моє

Як на мене, BMW R nineT Scrambler створений зовсім не для того, щоб власник акуратно стирав пил з його опціонного полірованого алюмінієвого бака в стерильному гаражі. Мій вибір - щоденні поїздки містом та тури вихідного дня. І нехай для цього часом доводиться чіпляти на спину рюкзак і лише мріяти про жіночі обійми на талії. Це – класика, я не маю права її осуджувати, але готовий з вдячністю прийняти незіпсовану чистоту вражень, яку вона пропонує. З однією умовою: лише якщо на моїй парковці в очікуванні чергової дальньої подорожі буде поблискувати металевими куточками кофрів мій ендуро.