2 отзыва о MINI Clubman 2009 года

MINI Clubman - це авто для людей, які не бажають бути подібні до інших, для людей, які хочуть вирізнятись у потоці і отримувати неймовірні емоції від керування.
Так, тут ненайкращий двигун, із характером, але якщо його доглядати і вчасно обслуговувати - серйозних проблем не отримаєте. Головне при виборі - обирайте перевірений чи доглянутий варіант. Все просто.
Стосовно коробки - взагалі без питань. Надійний Aisin, який чудово налаштований і лише додає приємні враження.
Підвіска - жорстка, але ваші зуби залишаться на місці, це не М3.
Кермо - гостре. Адекватна витрата палива, а на додачу до звичайного хетча - маєте додатку, місце для багажу і 2 задніх пасажирів.
Дизайн - може тільки подобатись чи категорично відвертати.
Стосовно шуму - для міста ще норм, на трасі - вже так собі, але це й не Мерседес, та й при бажанні - можна зашумити. Хоча в дальній дорозі - спина не буде нити. Перевірено на відстані у 800км.

Чудова "запальничка" для міста, яка може бути практичною та довозити ваших діточок до школи, а на зворотньому шляху - дати відчути за кермом карту.

Проте якщо вам потрібне непримітне, максимально надійне і економічне авто - цей вибір не для вас. Це факт.

MINI Clubman у кузові R55 - це останній з подібних. Нове покоління вже не має настільки оригінальний кузов, хоча й зберегли задні дверцята у притаманному для цієї моделі дизайні. Безрамкові двері, оригінальні задні двері, suicide-door, капот із отворами під фарами - і це лише зовнішні фактори привертання уваги. Усередині - це данина класичному MINI/Austin. Нео-классика.
І загалом спільнота людей MINI - це окрема історія, яка заслуговує аби кожен спробував відчути і побути її частиною.

Эта удивительная машина вызывает устойчивую привязанность. Сначала ее купил мой муж. Он послушал рассказ в салоне BMW MINI, после этого приехал через день и внес задаток. Не успокоился, пока не забрал машину из салона. Но впоследствии - он был так счастлив все то время, пока водил Миник, что за всю историю вождения разнообразных машин такого не было. Потом эту машину начала водить я. И, поверьте, просто при мысли о том, что сейчас я выйду с работы, а там он меня ждет и мы поедем куда-то дальше, я радуюсь. Думаю, дело в том, что эта машина очень прыткая. Она будто бы самостоятельно принимает решение. А едет она - безупречно быстро. Она как лезвие бритвы. И при этом такая малышка. В-общем, я к ней привязалась теперь, и как продавать, не знаю. И это при том, что обычно я вожу BMW 320, и в целом, как вы понимаете, особо жаловаться не на что. Но Миник вызывает устойчивые положительные эмоции плюс привязанность. А это, наверное, здорово. Особенно если вспомнить, сколько времени мы теперь проводим в машинах.